1. Словник української мови в 11 томах

скавуління

СКАВУЛІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. скавулі́ти.

Вона зачула в дворі собаче скавуління, вийшла в сіни й гукнула (Чорн., Потік.., 1956, 334);

Буйний вітер гуляв одкритими берегами і з свистом і скавулінням налітав на селище, на будиночки (Коцюба, Нові береги, 1959, 54);

Чути було тільки тихе скавуління з присінку, там.. сиділа вдова і стогнала чужим, не схожим на людський, голосом (Перв., Невигадане життя, 1958, 129).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скавуління — скавулі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. скавуління — -я, с. Дія за знач. скавуліти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скавуління — СКАВУЛІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. скавулі́ти. Вона зачула в дворі собаче скавуління, вийшла в сіни й гукнула (С. Чорнобривець); Буйний вітер гуляв одкритими берегами і з свистом і скавулінням налітав на селище, на будиночки (Г. Словник української мови у 20 томах