скавуліти

СКАВУЛІ́ТИ, лю́, ли́ш, недок. Те саме, що скавуча́ти.

Собака скавуліла коло хати голодним, жалісним голосом (Коб., І, 1956, 551);

Песик Ложка, що був, як і завше, біля свого Мамая, тихо скавулів од нетерплячки й від голоду (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 248);

Завертівся [Жучок], почав качатись у пухнастому снігу, скавуліти та все намагався лизнути хлопчика в губи (Збан., Сеспель, 1961, 300);

За вікнами, як і звечора, бурхотів степовий вітер, скавулів і бився (Коцюба, Перед грозою, 1958, 97);

Стіною чорною іде гроза, Як постріли гарматні, грім гримить, У зворах вітер виє-скавулить (Павл., Бистрина, 1959, 231);

— Боже мій, боже мій! Що тепер буде! — скавуліла Вовчиха (Сміл., Сашко, 1954, 118).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скавуліти — див. говорити; плакати; скавучати Словник синонімів Вусика
  2. скавуліти — СКАВУЛІ́ТИ, лю́, ли́ш, недок. Те саме, що скавуча́ти. Собака скавуліла коло хати голодним, жалісним голосом (О. Кобилянська); Песик Ложка, що був, як і завше, біля свого Мамая, тихо скавулів од нетерплячки й від голоду (О. Словник української мови у 20 томах
  3. скавуліти — скавулі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. скавуліти — Скавуліти, -лю, -лиш гл. = скавучати. Желех. Словник української мови Грінченка
  5. скавуліти — -лю, -лиш, недок. Те саме, що скавучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. скавуліти — I. ВИ́ТИ (перев. про собак, вовків — видавати протяжні, високі та жалібні звуки), ЗАВИВА́ТИ, ЗАВО́ДИТИ, СКАВУЧА́ТИ, СКАВЧА́ТИ, СКАВУЛІ́ТИ (повискуючи, стиха). Чути,.. як десь далеко-далеко виє собака (М. Словник синонімів української мови