скавуліти

СКАВУЛІ́ТИ, лю́, ли́ш, недок.

Те саме, що скавуча́ти.

Собака скавуліла коло хати голодним, жалісним голосом (О. Кобилянська);

Песик Ложка, що був, як і завше, біля свого Мамая, тихо скавулів од нетерплячки й від голоду (О. Ільченко);

Завертівся [Жучок], почав качатись у пухнастому снігу, скавуліти та все намагався лизнути хлопчика в губи (Ю. Збанацький);

За вікнами, як і звечора, бурхотів степовий вітер, скавулів і бився (Г. Коцюба);

Стіною чорною іде гроза, Як постріли гарматні, грім гримить, У зворах вітер виє-скавулить (Д. Павличко);

– Боже мій, Боже мій! Що тепер буде! – скавуліла Вовчиха (Л. Смілянський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скавуліти — див. говорити; плакати; скавучати Словник синонімів Вусика
  2. скавуліти — СКАВУЛІ́ТИ, лю́, ли́ш, недок. Те саме, що скавуча́ти. Собака скавуліла коло хати голодним, жалісним голосом (Коб., І, 1956, 551); Песик Ложка, що був, як і завше, біля свого Мамая, тихо скавулів од нетерплячки й від голоду (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах
  3. скавуліти — скавулі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. скавуліти — Скавуліти, -лю, -лиш гл. = скавучати. Желех. Словник української мови Грінченка
  5. скавуліти — -лю, -лиш, недок. Те саме, що скавучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. скавуліти — I. ВИ́ТИ (перев. про собак, вовків — видавати протяжні, високі та жалібні звуки), ЗАВИВА́ТИ, ЗАВО́ДИТИ, СКАВУЧА́ТИ, СКАВЧА́ТИ, СКАВУЛІ́ТИ (повискуючи, стиха). Чути,.. як десь далеко-далеко виє собака (М. Словник синонімів української мови