1. Словник української мови у 20 томах

скавучання

СКАВУЧА́ННЯ, СКАВЧА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. скавуча́ти, скавча́ти.

Якось уже днів через п'ять, надвечір, партизанські дозори почули знайоме радісне скавучання (Ю. Збанацький);

Собаче скавчання розітнулося ту ж мить – .. хвіртка таки добренько прищемила йому хвоста (Ю. Смолич);

Скавучання губної гармонії моторошно розносилось над попаленими дворищами (Ю. Бедзик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скавучання — скавуча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. скавучання — скавчання, -я, с. Дія за знач. скавучати, скавчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скавучання — СКАВУЧА́ННЯ, СКАВЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. скавуча́ти, скавча́ти. Якось уже днів через п’ять, надвечір, партизанські дозори почули знайоме радісне скавучання (Збан., Крил. гонець, 1953, 14); Собаче скавчання розітнулося ту ж мить —.. Словник української мови в 11 томах
  4. скавучання — Скавуча́ння, -ня с. Визжаніе, визгъ (собаки). Словник української мови Грінченка