скавучання
СКАВУЧА́ННЯ, СКАВЧА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. скавуча́ти, скавча́ти.
Якось уже днів через п'ять, надвечір, партизанські дозори почули знайоме радісне скавучання (Ю. Збанацький);
Собаче скавчання розітнулося ту ж мить – .. хвіртка таки добренько прищемила йому хвоста (Ю. Смолич);
Скавучання губної гармонії моторошно розносилось над попаленими дворищами (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)