скалічілий
СКАЛІЧІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до скалічі́ти;
// у знач. прикм.
[Володимир:] – Самота, крайня вбогість, холод, а на випадок недуги неминуча смерть і яка смерть? Смерть скалічілої собаки, яку ловець не встиг добити в лісі (Юліан Опільський).
Словник української мови (СУМ-20)