скандальчик

СКАНДА́ЛЬЧИК, а, ч.

Зменш. до сканда́л.

Моя супруга поводитися зі служницями не вміє, і вони кидають нас дуже часто, іноді й зі скандальчиками (Г. Хоткевич);

Радіючи скандальчикові, він навіть зупинивсь і сперсь на ковіньку, щоб вигідніш було дивитися на безплатний спектакль (А. Кримський);

Біля входу, як годиться, сварки, непорозуміння й дрібненькі скандальчики: нема місць, театр може вмістити тільки 800 душ (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. скандальчик — сканда́льчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. скандальчик — -а, ч. Зменш. до скандал.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скандальчик — СКАНДА́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш. до сканда́л. Радіючи скандальчикові, він навіть зупинивсь і сперсь на ковіньку, щоб вигідніш було дивитися на безплатний спектакль (Крим., Вибр., 1965, 351).  Словник української мови в 11 томах