скандальчик

СКАНДА́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш. до сканда́л.

Радіючи скандальчикові, він навіть зупинивсь і сперсь на ковіньку, щоб вигідніш було дивитися на безплатний спектакль (Крим., Вибр., 1965, 351).

Значення в інших словниках

1. скандальчик — сканда́льчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. скандальчик — -а, ч. Зменш. до скандал.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скандальчик — СКАНДА́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш. до сканда́л. Моя супруга поводитися зі служницями не вміє, і вони кидають нас дуже часто, іноді й зі скандальчиками (Г.  Словник української мови у 20 томах