скандзюбити

СКАНДЗЮ́БИТИ, бить, док., безос., кого, що, розм.

Звести судорогою; скорчити.

– Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають і руки скандзюбить у три погибелі (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Зігнути, викривити.

От старість... Схаменись! а ти собі байдуже! Ось, ось скандзюбить в сук (П. Гулак-Артемовський);

[Храпко:] Знаєш, я чоловік прямий... [Передерій (набік):] То-то тебе так і скандзюбило! (Панас Мирний).

◇ (1) Скандзю́бити в сук кого і без дод. – згорбити (про старість).

От старість... Схаменись! а ти собі байдуже! Ось, ось скандзюбить в сук (П. Гулак-Артемовський).

Значення в інших словниках

1. скандзюбити — скандзю́бити дієслово доконаного виду безос., розм.  Орфографічний словник української мови
2. скандзюбити — -бить, док., безос., перех., розм. Звести судомою; скорчити. || Зігнути, викривити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скандзюбити — скандзю́бити в сук кого і без додатка. Згорбити (про старість). От старість… Схаменись! а ти собі байдуже! Ось, ось скандзюбить в сук (П. Гулак-Артемовський).  Фразеологічний словник української мови
4. скандзюбити — СКАНДЗЮ́БИТИ, бить, док., безос., перех., розм. Звести судорогою; скорчити. — Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають і руки скандзюбить у три погибелі (Кв.-Осн., II, 1957, 113); // Зігнути, викривити. От старість… Схаменись!...  Словник української мови в 11 томах
5. скандзюбити — Скандзю́бити, -блю, -биш гл. Скорчить, свести. Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають і руки скандзюбить у три погибелі. Кв.  Словник української мови Грінченка