скандзюбити

СКАНДЗЮ́БИТИ, бить, док., безос., перех., розм. Звести судорогою; скорчити.

— Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають і руки скандзюбить у три погибелі (Кв.-Осн., II, 1957, 113);

// Зігнути, викривити.

От старість… Схаменись! а ти собі байдуже! Ось, ось скандзюбить в сук (Г.-Арт., Байки.., 1958, 125);

[Xрапко:] Знаєш, я чоловік прямий… [Передерій (набік):] То-то тебе так і скандзюбило! (Мирний, V, 1955, 127).

Значення в інших словниках

1. скандзюбити — скандзю́бити дієслово доконаного виду безос., розм.  Орфографічний словник української мови
2. скандзюбити — -бить, док., безос., перех., розм. Звести судомою; скорчити. || Зігнути, викривити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скандзюбити — СКАНДЗЮ́БИТИ, бить, док., безос., кого, що, розм. Звести судорогою; скорчити. – Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають і руки скандзюбить у три погибелі (Г. Квітка-Основ'яненко); // Зігнути, викривити. От старість... Схаменись!...  Словник української мови у 20 томах
4. скандзюбити — скандзю́бити в сук кого і без додатка. Згорбити (про старість). От старість… Схаменись! а ти собі байдуже! Ось, ось скандзюбить в сук (П. Гулак-Артемовський).  Фразеологічний словник української мови
5. скандзюбити — Скандзю́бити, -блю, -биш гл. Скорчить, свести. Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають і руки скандзюбить у три погибелі. Кв.  Словник української мови Грінченка