скандзюбитися
СКАНДЗЮ́БИТИСЯ, биться; мн. скандзю́бляться; док., розм.
1. Зігнутися, викривитися.
Страшна вона: в неї скандзюбилися ноги, очі вивело з лоба (Мирний, III, 1954, 339).
2. перен., вульг. Здохнути.
А щоб той собака тобі скандзюбився! (Сл. Гр.);
Я легесенько штовх його макогоном, а воно й теє… і скандзюбилося сердешне… (Баш, На землі.., 1957, 73).
Словник української мови (СУМ-11)