скандзюблений
СКАНДЗЮ́БЛЕНИЙ, а, е, розм. Якого звело судорогою;
// Який зігнувся, скорчився.
— Де є хата Олексій Ушаков? — не забуваючи, що він є німець, спотворюючи та перекручуючи слова, спитав Прудивус у скандзюбленої бабусі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 464).
Словник української мови (СУМ-11)