скарбона
СКАРБО́НА, и, ж.
1. рел.-церк. Скринька, в яку віруючі кидають гроші на потреби церкви.
Два злодії в опівночі Костьол обкрадають; Обшарили всі скарбони, Святих обдирають (С. Руданський);
[Юда:] Я ж ні шага не мав. Се правда, я глядів у них скарбони, – бо я вважався більш “від сього світа”, ніж тії чисті душі (Леся Українка);
// заст. Скринька, шкатулка для зберігання коштовностей, грошей і т. ін.
2. перен., рідко. Те саме, що скарб 3.
– Руки, Докійко, руки – то все наше багатство, то наше добро, то наша скарбона! (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)