скарбонка
СКАРБО́НКА, рідко СКАРБО́НЬКА, и, ж.
Зменш. до скарбо́на 1.
Ксьондз, нема що казати, голосники мав добрі, гуцулія [гуцули] теж гула з охотою, хоч і невлад, а багачі кидали до скарбонки цілими левами (Г. Хоткевич);
Довірливі люди валом валили на Маковея до кринички, і цілий день подзвонювали церковні скарбоньки, приймаючи мужицьке срібло і мідь (М. Стельмах);
Надумав [чоловік] швидко Скарбоньку справить просту, дерев'яну, І в неї класти дороге каміння (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)