скарга
СКА́РГА, и, ж.
1. Висловлення незадоволення, суму, нарікання на неприємності, біль, горе і т. ін.
Вислухуючи мої дитячі скарги, вона завжди близько приймала їх до свого серця (Панас Мирний);
Ніколи ніхто не чув від нього ні нарікань на свою сувору долю, ні скарг на тяжке життя (Григорій Тютюнник);
* Образно. Пальці натисли на клавіші, вони податливо зігнулися, і звуки, повні протесту й скарги, забилися об мерзлі шибки (П. Панч).
2. Офіційна письмова чи усна заява про незаконні або неправильні дії якої-небудь особи, установи і т. ін.
[Старий юрист:] Я чув, що Панса скаргу подавав сенатові (Леся Українка);
Написавши скаргу і сховавши папери, Балика вийшов з хати (З. Тулуб).
Кни́га скарг [і пропози́цій] див. кни́га;
Піти́ на ска́ргу див. піти́.
△ (1) Касаці́йна ска́рга – прохання, заява про перегляд та скасування вироку суду.
Суд військового трибуналу підійшов до нього як до затаєного злочинця й після недовгого розгляду засудив Франца на десять років далеких таборів. Тепер Франц не боронився вже, навіть не подав касаційної скарги, бо одразу втратив усе: віру в справедливість, законність і людський розум (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)