скляночка
СКЛЯ́НОЧКА, и, ж.
Зменш. до скля́нка¹ 1.
З ранку до вечора сидів він у своїй лабораторії, готував у скляночках різні гіркі й солодкі мікстури (О. Іваненко);
Налила [Маріора] собі скляночку й вихилила з видимим задоволенням (М. Коцюбинський);
А він, той проклятий ціпок, як не випорсне з рук та по пляшці – так тобі на скляночки й розпалася... (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)