скляночка
СКЛЯ́НОЧКА, и, ж. Зменш. до скля́нка¹ 1.
З ранку до вечора сидів він у своїй лабораторії, готував у скляночках різні гіркі й солодкі мікстури (Ів., Вел. очі, 1956, 31);
Налила [Маріора] собі скляночку й вихилила з видимим задоволенням (Коцюб., І, 1955, 281);
А він, той проклятий ціпок, як не випорсне з рук та по пляшці — так тобі на скляночки й розпалася… (Л. Янов., І, 1959, 89).
Словник української мови (СУМ-11)