скляніти
СКЛЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Виділятися скляним блиском.
Твердо скляніють його [університету] високі вікна (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 41).
2. перен. Робитися, ставати нерухомим, застиглим (про очі).
Олена підбігла до ліжка. Гарненькі голубі, як у матері, очі дитини скляніли, обличчя чорніло від задухи (Тют., Вир, 1964, 428).
Словник української мови (СУМ-11)