скляніти

скляні́ти

-ію, -ієш, недок.

1》 Вирізнятися скляним блиском.

2》 перен. Робитися, ставати нерухомим, застиглим (про очі).

Значення в інших словниках

1. скляніти — скляні́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. скляніти — СКЛЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Виділятися скляним блиском. Твердо скляніють його [університету] високі вікна (Ю. Бедзик). 2. Набувати властивості скла. * Образно.  Словник української мови у 20 томах
3. скляніти — СКЛЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Виділятися скляним блиском. Твердо скляніють його [університету] високі вікна (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 41). 2. перен. Робитися, ставати нерухомим, застиглим (про очі). Олена підбігла до ліжка.  Словник української мови в 11 томах