скоритель
СКОРИ́ТЕЛЬ, я, ч., рідко.
Те саме, що покори́тель.
Із темних брил життя ти силою напруг Витісуєш Нове – і синій виднокруг Обійми розкрива скорителеві неба (М. Рильський);
Крокують стрільці і танкісти, бійці, генерали і маршал. Скорителі пруських редутів, грізних кенігзберських фортів (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)