скоритель
ПІДКО́РЮВАЧ (той, хто підкоряє або підкорив когось, щось), СКО́РЮВАЧ, ПОКОРИ́ТЕЛЬ перев. книжн., СКОРИ́ТЕЛЬ книжн. рідше. Перший підкорювач Південного полюса Р. Амундсен 1926 року перелетів на дирижаблі "Норвегія" із Шпіцбергена через Північний полюс до Аляски (Р. Іваничук); Втішився (Василь) почуттям власної зверхності над Терезкою. І скільки лиха спричинила йому та насолода покорителя! (М. Томчаній); Синій виднокруг Обійми розкрива скорителеві неба (М. Рильський).
Словник синонімів української мови