скоритель

СКОРИ́ТЕЛЬ, я, ч., рідко. Те саме, що покори́тель.

Із темних брил життя ти силою напруг Витісуєш Нове — і синій виднокруг Обійми розкрива скорителеві неба (Рильський, І, 1960, 292).

Значення в інших словниках

1. скоритель — скори́тель іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. скоритель — див. ворог  Словник синонімів Вусика
3. скоритель — -я, ч., рідко. Те саме, що покоритель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скоритель — СКОРИ́ТЕЛЬ, я, ч., рідко. Те саме, що покори́тель. Із темних брил життя ти силою напруг Витісуєш Нове – і синій виднокруг Обійми розкрива скорителеві неба (М. Рильський); Крокують стрільці і танкісти, бійці, генерали і маршал. Скорителі пруських редутів, грізних кенігзберських фортів (М. Бажан).  Словник української мови у 20 томах
5. скоритель — ПІДКО́РЮВАЧ (той, хто підкоряє або підкорив когось, щось), СКО́РЮВАЧ, ПОКОРИ́ТЕЛЬ перев. книжн., СКОРИ́ТЕЛЬ книжн. рідше. Перший підкорювач Південного полюса...  Словник синонімів української мови