скороблений

СКОРО́БЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до скоро́бити;

// у знач. прикм.

Біля скороблених дверей лежав порослий мохом дикий камінь (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. скороблений — скоро́блений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. скороблений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до скоробити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скороблений — СКОРО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скоро́бити; // У знач. прикм. Біля скороблених дверей лежав порослий мохом дикий камінь (Перв., Невигадане життя, 1958, 146).  Словник української мови в 11 томах