скороблений
СКОРО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скоро́бити;
// У знач. прикм.
Біля скороблених дверей лежав порослий мохом дикий камінь (Перв., Невигадане життя, 1958, 146).
Словник української мови (СУМ-11)СКОРО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скоро́бити;
// У знач. прикм.
Біля скороблених дверей лежав порослий мохом дикий камінь (Перв., Невигадане життя, 1958, 146).
Словник української мови (СУМ-11)