скорочений
СКОРО́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до скороти́ти.
Мовлення може бути скорочене настільки, що співрозмовники можуть розуміти один одного буквально “з півслова” (з наук.-попул. літ.);
Величина шлунка пристосовується до його наповнення, тобто в шлунку ніколи нема порожнього простору, він завжди скорочений (з наук.-попул. літ.);
Моя Ірен, чого ти така сумна, сумна? Вже тиждень без роботи – скорочена вона (В. Сосюра);
// скоро́чено, безос. пред.
Від Козельця, через Чернігівщину, Сумщину, Курську й Орловську області, дорогу [на Москву] набагато скорочено (з газ.);
Микола відчув, що Гиря неприхильний до Радянської влади, але не міг зрозуміти, .. чому під час чистки апарату млина його, Гирю, не скорочено (В. Гжицький).
2. у знач. прикм. Який після скорочення став менший за кількістю, об'ємом, величиною і т. ін.
Професор готував для перевидання скорочений курс своєї наукової праці (Ю. Смолич);
Скорочений робочий день.
3. у знач. прикм. Виражений коротко, позначений початковими літерами, частиною слова (слів) або коротшим словом.
Наказовий спосіб доречніший для передачі несподіваної дії, викликаної попереднім розгортанням подій; скорочене ж дієслово вживається тільки із значенням раптовості дії, не зумовленої прямо іншими діями (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)