скорпіон
СКОРПІО́Н, а, ч.
1. зоол. Отруйна членистонога тварина класу павукоподібних, поширена у країнах з теплим та жарким кліматом.
Ігор побачив огидну сіру комаху .. Це був великий скорпіон, відворотна комаха, небезпечна своєю отрутою (О. Донченко);
Тут [у Кизил-Джарському яру] метушились білясті терміти, там сидів світло-жовтий скорпіон (із журн.);
* У порівн. Скорпіоном язик твій був нам, він труїв нас і жалив невпинно (Леся Українка);
Вогонь наших кулеметів і гармат пришпилив фашистів до землі. Вони звиваються в своїх щілинах, наче скорпіони (Я. Качура).
2. астр. Зодіакальне сузір'я з яскравою зіркою Антарес.
У сузір'ї Скорпіона розташоване потужне джерело рентгенівського проміння (з наук.-попул. літ.).
3. перен. Про підступну, підлу людину.
[Нартал:] Кубло гадюче! перед ворогами під ноги стеляться, мов поздихали, а перед братом сторчака стають і раді закусати! Скорпіони! (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)