скорпіон
СКОРПІО́Н, а, ч., зоол.
1. Отруйна членистонога тварина ряду павукоподібних, поширена у країнах з теплим та жарким кліматом.
Ігор побачив огидну сіру комаху.. Це був великий скорпіон, відворотна комаха, небезпечна своєю отрутою (Донч., IV, 1957, 11);
Тут [у Кизил-Джарському яру] метушились білясті терміти, там сидів світло-жовтий скорпіон (Знання.., 3, 1966, 29);
*У порівн. Скорпіоном язик твій був нам, він труїв нас і жалив невпинно (Л. Укр., І, 1951, 290);
Вогонь наших кулеметів і гармат пришпилив фашистів до землі. Вони звиваються в своїх щілинах, наче скорпіони (Кач., Вибр., 1953, 410).
2. перен. Про підступну, підлу людину.
[Нартал:] Кубло гадюче! перед ворогами під ноги стеляться, мов поздихали, а перед братом сторчака стають і раді закусати! Скорпіони! (Л. Укр., II, 1951, 428).
Словник української мови (СУМ-11)