скотар
СКОТА́Р, я́, ч.
1. перев. мн. Ті, що займаються розведенням скоту.
Скотарі мали собі од вітру .. халабуди, .. вони кошами прозивались; їх ставили на колеса, щоб легше було перевозить на друге місце (О. Стороженко);
Лівобережні племена кочових або напівкочових скотарів рушили на Правобережжя, перетворюючи ниви в пасовища (з навч. літ.).
2. Робітник, що доглядає, вирощує скот.
З темної лісової гущавини на той [трембіти] звук відкликається інший, різкий голос – то ріг скотаря (І. Франко);
Серафима вважалась на Дослідному старшим скотарем тваринницької ферми (П. Дорошко);
Оплата праці скотарів розроблена так, щоб стимулювати їх до кращого догляду, одержання вищих приростів (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)