скрипник
СКРИ́ПНИК, а, ч., заст.
Скрипаль.
– Микита Уласович найняв сліпого скрипника на весіллі грати (Г. Квітка-Основ'яненко);
Після полуденку та почастунку скрипники розігралися, а челядь з легінями розтанцювалася (Марко Черемшина).
Словник української мови (СУМ-20)