скрипнути
СКРИ́ПНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до скрипі́ти 1.
Ледве чутно скрипнули двері (І. Франко);
Десь скрипнув журавель, брязнуло цеберко (І. Цюпа);
Скрипнули колеса вагонів, і поїзд легенько почав відходити (М. Трублаїні);
Скрипнули розхитані парти (О. Гончар);
Дорош скрипнув ліжком, тихо засміявся (Григорій Тютюнник);
Скрипнувши чобітьми, легко пройшовсь [Дмитро] по хаті (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)