скрипник
СКРИ́ПНИК, а, ч., заст. Скрипаль.
— Микита Уласович найняв сліпого скрипника на весіллі грати (Кв.-Осн., II, 1956, 210);
Після полуденку та почастунку скрипники розігралися, а челядь з легінями розтанцювалася (Черемш., Тв., 1960, 221).
Словник української мови (СУМ-11)