скромно
СКРО́МНО.
Присл. до скро́мний.
Софія тільки злегка всміхнулась на відповідь, скромно спустивши очиці (Леся Українка);
Гармоніст підкреслено скромно привітався і сів на лаві (І. Кириленко);
Йшла [Обринська] рівною, поважною ходою, а заразом якось скромно... (О. Кобилянська);
Дві товсті русяві коси скромно, але зі смаком короною вінчали горду голівку (Іван Ле);
Вона вдягнена дуже скромно, в береті і широкому пальті (І. Кочерга);
Цієї зими скромно, без весілля, одружились вони (Є. Кротевич);
Де-не-де скромно синіли в жовтій стерні нескошені осиротілі волошки (О. Донченко);
Скромно поцятковані груди кулика і друге крильце були закривавлені (М. Стельмах);
Почав [письменник] жити з приватних лекцій. В Ічні скромно оплачувався цей труд (С. Васильченко);
Кравчиня передмістя. Це треба підкреслити, щоб стало зрозумілим, як скромно заробляла й жила ця дівчина (Ірина Вільде);
Жив він спокійно і скромно (В. Еллан-Блакитний).
Словник української мови (СУМ-20)