скудовчений
СКУДО́ВЧЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. до скудо́вчити.
Він понурив очі в землю, – довге чорне волосся, скудовчене від запеклої крові, звисало йому на очі (І. Франко).
2. у знач. прикм. Скуйовджений, сплутаний (про волосся, шерсть і т. ін.);
// Із скуйовдженим, сплутаним волоссям, шерстю і т. ін.
Почулися якісь крики, і скудовчений, задиханий чоловік вибіг наперед, репетуючи (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)