скудовчений
СКУДО́ВЧЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до скудо́вчити.
Він понурив очі в землю,— довге чорне волосся, скудовчене від запеклої крові, звисало йому на очі (Фр., IV, 1950, 468).
2. у знач. прикм. Скуйовджений, сплутаний (про волосся, шерсть і т. ін.);
// Із скуйовдженим, сплутаним волоссям, шерстю і т. ін.
Почулися якісь крики, і скудовчений, задиханий чоловік вибіг наперед, репетуючи (Гр., II, 1963, 304).
Словник української мови (СУМ-11)