скупарство
СКУПА́РСТВО, а, с.
Властивість за знач. скупи́й 1.
Про нього говорено, що він незвичайно доброго серця, їй закидувано [закидалося] скупарство (О. Кобилянська);
– Сам Бог-отець видить – від душі одриваю!.. – Ох, Володимире, Володимире, заведе скупарство і грошолюбство вас не до Бога, а в сліди безп'ятого [чорта] (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)