скінчений
СКІ́НЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до скінчи́ти 1.
Балабуха .. всмак з'їв пирога, неначе після дуже важкої, але добре скінченої праці (І. Нечуй-Левицький);
Товаришка моя помалу завела річ про те, що от уже весна, учіння [навчання] скінчене і час би вже їй їхати додому (Леся Українка);
// скі́нчено, безос. пред.
Вона легко зітхнула, радіючи, що, нарешті, скінчено докучливу біганину (Ю. Смолич);
Вже .. й скінчено розмову (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)