слабодухість
СЛАБОДУ́ХІСТЬ, хості, ж.
Абстр. ім. до слабоду́хий.
Учора, йдучи повз неї [хату], бачила вона похорон, а потім і обід, де моторна молодиця поралася жваво, майже весело, поштуючи гостей, і ні краплі сліз або слабодухості (Дніпрова Чайка);
Мене мучить погане передчуття, та я ховаюся з ним перед товаришами, – соромно за свою слабодухість (П. Колесник);
В душі професор люто кляв себе за слабодухість і всю надію покладав на решту побачення, уже в кімнаті (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)