сланкий
СЛАНКИ́Й, а́, е́.
Який має стебло, стовбур і гілки, що стеляться по землі.
Коли немає потреби в садивному матеріалі, сланкі пагони [суниць] одночасно з розпушуванням ґрунту і виполюванням бур'янів знищують (з наук.-попул. літ.);
// Уживається у складі ботанічних назв.
Сланкий льон – росте невисоким сланким кущем, має велику кількість коробочок (з наук. літ.);
Сланка конюшина.
Словник української мови (СУМ-20)