сланкий

сланки́й

-а, -е.

Який має стебло, стовбур і гілки, що стеляться по землі.

|| Уживається у складі ботанічних назв. Сланка конюшина.

Значення в інших словниках

1. сланкий — сланки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сланкий — СЛАНКИ́Й, а́, е́. Який має стебло, стовбур і гілки, що стеляться по землі. Коли немає потреби в садивному матеріалі, сланкі пагони [суниць] одночасно з розпушуванням ґрунту і виполюванням бур'янів знищують (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. сланкий — СЛАНКИ́Й, а́, е́. Який має стебло, стовбур і гілки, що стеляться по землі. Коли немає потреби в садивному матеріалі, сланкі пагони [суниць] одночасно з розпушуванням грунту і виполюванням бур’янів знищують (Сад. і ягідн.  Словник української мови в 11 томах