словесник
СЛОВЕ́СНИК, а, ч.
1. заст. Особа, що одержала філологічну освіту; філолог;
// У дореволюційній середній школі – викладач словесності.
Словесник, Адріан Петрович одного разу прийшов на урок якийсь особливо збуджений і піднесений (Ю. Смолич);
Хорошим, точним іменем називали колись учителя літератури: словесник. Словесник – це майстер, чарівник слова (з газ.);
// У дореволюційній Росії – студент філологічного факультету, відділу.
2. Викладач мови і літератури в сучасній школі.
Вчитель-словесник.
Словник української мови (СУМ-20)