словесник
СЛОВЕ́СНИК, а, ч.
1. заст. Особа, що одержала філологічну освіту; філолог;
// У дореволюційній середній школі — викладач словесності.
Словесник, Адріан Петрович одного разу прийшов на урок якийсь особливо збуджений і піднесений (Смолич, Театр.., 1940, 11);
Хорошим, точним іменем називали колись учителя літератури: словесник. Словесник — це майстер, чарівник слова (Літ. Укр., 26.IX 1969, 2);
// У дореволюційній Росії — студент філологічного факультету, відділу.
2. Викладач мови і літератури в сучасній школі.
Вчитель-словесник повинен навчитися підносити своїм учням літературні твори як художнє ціле (Рад. літ-во, 2, 1965, 63).
Словник української мови (СУМ-11)