службовий
СЛУЖБО́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до служби (у 2 знач.).
Службові обов'язки; Службові справи; Останніми часами я так обтяжений всякою службовою роботою, що не маю часу писати (М. Коцюбинський);
До кабінету зайшов Землянський з папкою креслень і службових паперів (О. Бойченко);
Ніхто не знав, чому несподівано директор виїхав у службове відрядження (С. Журахович);
З вівтаря вийшов Навроцький – він скинув службовий одяг, залишився в чорній рясі (І. Микитенко);
// Який перебуває на службі.
З своїм братом службовим .. заводив [Проценко] сміло підхожу річ (Панас Мирний);
// у знач. ім. службо́вий, вого, ч. Те саме, що службо́вець.
Чутка про маєток у тридцять тисяч не давала нікому покою. Про його балакали й полупанки, і панки, і службові, і навіть великі пани (Панас Мирний).
2. Признач. для виконання обов'язків по службі.
Страшенно важко сидіти в сукняному віцмундирі з тісним крохмальним комірцем, але день буденний, час службовий (З. Тулуб);
Матрос з'явився раптом одного вечора перед закінченням службового часу, коли в приймальній нікого не було (Іван Ле і О. Левада).
3. Допоміжний, другорядний.
Як у справжнього художника, деталям приділене [у Ф. Кричевського] відповідне службове, підпорядковане місце (із журн.);
// Підсобний.
Є [на механізованій птахофермі] й службові приміщення – для зберігання яєць, майна, для зберігання і готування кормів, котельна тощо (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)