службовка

СЛУЖБО́ВКА, и, ж., розм.

Жін. до службо́вець.

Жодний директор та взагалі ніхто не схоче взяти службовку, яку треба ще підучувати (Ірина Вільде);

Коли літак приземлився, увійшла службовка санітарного відділу й перевірила наші посвідки про щеплення віспи (Л. Дмитерко).

Значення в інших словниках

1. службовка — службо́вка іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. службовка — -и, розм. Жін. до службовець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. службовка — СЛУЖБО́ВКА, и, ж., розм. Жін. до службо́вець. Жодний директор та взагалі ніхто не схоче взяти службовку, яку треба ще підучувати (Вільде, Сестри..  Словник української мови в 11 томах