службово
СЛУЖБО́ВО.
Присл. до службо́вий 1.
Його [секретаря міськкому] всі сприймають тільки службово, тільки через його посаду, ждуть від нього рішень, холодних і несхибних (П. Загребельний);
// По службі.
Я родилася року 1863, 27 падолиста в малім містечку Гура-Гумора в буковинських горах. Звідти був батько перенесений [переведений] службово до Сучави (О. Кобилянська);
До самого літа вона не розмовляла тоді з Кукуликом, окрім як службово (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)