службово

СЛУЖБО́ВО. Присл. до службо́вий 1.

Його [секретаря міськкому] всі сприймають тільки службово, тільки через його посаду, ждуть від нього рішень, холодних і несхибних (Загреб., День.., 1964, 227);

// По службі.

Я родилася року 1863, 27 падолиста в малім містечку Гура-Гумора в буковинських горах. Звідти був батько перенесений [переведений] службово до Сучави (Коб., III, 1956, 554);

До самого літа вона не розмовляла тоді з Кукуликом, окрім як службово (Загреб., День.., 1964, 102).

Значення в інших словниках

1. службово — службо́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. службово — Присл. до службовий 1). || По службі. Службово-розшуковий собака — собака, що використовується в слідчій справі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. службово — СЛУЖБО́ВО. Присл. до службо́вий 1. Його [секретаря міськкому] всі сприймають тільки службово, тільки через його посаду, ждуть від нього рішень, холодних і несхибних (П. Загребельний); // По службі.  Словник української мови у 20 томах