слухання
СЛУ́ХАННЯ, я, с.
Дія за знач. слу́хати 1–7.
Вертівся отець Альойзій на кріслі на всі боки, зазирав слухачам просто в очі, щоби їх змусити до уважного слухання (Л. Мартович);
Ротмістр не міг дочекатися, коли урветься пісня і звільнить його від вимушеного слухання співу, що дратував його (С. Добровольський);
Слухання судової справи.
(1) Парла́ментські слу́хання.
Словник української мови (СУМ-20)