слізно
СЛІ́ЗНО.
Присл. до слі́зний 4.
Стоїть місяць над горою, а сонця немає, мати сина в доріженьку слізно проводжає (П. Чубинський);
Слізно прощалася [Мільця] з тою мирною, старою хатою, де так красно, так спокійно проплили її молодії літа (І. Франко);
Клуню вже всю геть обійняло полум'ям .. З хати виносять усе. Скриня вже надворі. Біля неї Скибиха з дитиною на руках слізно убивається (А. Головко);
Бідне дитя мучилося, муками напувало матір, ще гіршими через те, що так слізно благало вирятувати його (Дніпрова Чайка);
Тамара рвалася додому і слізно просила лікарів, щоб її виписали (А. Хижняк);
* Образно. Важкий сум, як гнітючий, липкий туман, плив тоді над селом і хлипав слізно устами жіночими на колодках (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)