сліпак
СЛІПА́К, а́, ч.
1. розм. Те саме, що сліпе́ць 1.
2. тільки мн., грубо. Очі.
– Всю роботу хатню на мене скинула. А скажу їй що, то так на тебе подивиться своїми сліпаками, що аж страх бере за плече... (М. Коцюбинський);
[Стратон:] Хто сказав! Своїми сліпаками сам бачив, а ви кажете! Можу ось присягнути, коли не вірите... (П. Козланюк);
* У порівн. Чорні скособочені халупки .. маленькими зеленкуватими вікнами, наче сліпаками, роз'їденими трахомою, стежать за кожним прохожим (П. Колесник).
3. зоол. Те саме, що сліпе́ць 2.
Мало хто знає цю незвичайну істоту. І не дивно – мешкає вона під землею. Це один з видів гризунів .. – сліпак малий (з наук.-попул. літ.).
4. діал. Сліпень (у 1 знач.).
5. розм. Те саме, що кагане́ць 1.
Мірошниченко підіймає над головою чахлий вогник сліпака, пильно оглядає всі збори (М. Стельмах);
Блимали [в минулому] по кутках приземкуватих хат каганці-сліпаки, гуділа біля лежанки материна прядка, а ми, маленькі й сині, скиглили на печі (М. Чабанівський).
◇ Залива́ти / зали́ти (позалива́ти) о́чі (грубо слі́пи, сліпаки́) [горі́лкою] див. залива́ти;
(1) Позалива́ти сліпаки́ (д) див. залива́ти.
Словник української мови (СУМ-20)