сліпуче
СЛІПУ́ЧЕ.
Присл. до сліпу́чий 1.
Ранкове сонце сліпуче сяяло просто в очі Семенові (Л. Смілянський);
Сліпуче мигнула довга, схожа на спис блискавка, вдарила синім вістрям у гору, що зеленіла між двох будинків (Ю. Мушкетик);
Електрика горіла ясно й сліпуче, навіть не мигаючи, затопивши сліпучим світлом людей (В. Кучер);
Навколо під сонцем сліпуче іскряться сніги (М. Стельмах);
Медалі з заяложеними колодками сліпуче сяяли йому на грудях, вбираючи сонце (О. Гончар);
Вийшов до столу піонер-сурмач, сліпуче блиснула на сонці сурма, він підняв її вгору й заграв (О. Донченко);
Сліпуче блищить Дніпро.
Словник української мови (СУМ-20)