сліпуче

СЛІПУ́ЧЕ. Присл. до сліпу́чий 1.

Ранкове сонце сліпуче сяяло просто в очі Семенові (Сміл., Зустрічі, 1936, 24);

Сліпуче мигнула довга, схожа на спис блискавка, вдарила синім вістрям у гору, що зеленіла між двох будинків (Мушк., День.., 1967, 3);

Електрика горіла ясно й сліпуче, навіть не мигаючи, затопивши сліпучим світлом людей (Кучер, Трудна любов, 1960, 453);

Навколо під сонцем сліпуче іскряться сніги (Стельмах, II, 1962, 259);

Медалі з заяложеними колодками сліпуче сяяли йому на грудях, вбираючи сонце (Гончар, III, 1959, 16);

Вийшов до столу піонер-сурмач, сліпуче блиснула на сонці сурма, він підняв її вгору й заграв (Донч., V, 1957, 530);

Сліпуче блищить Дніпро, вкритий біля берегів нерівною кригою (Літ. газ., 6.I 1955, 4).

Значення в інших словниках

1. сліпуче — сліпу́че прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. сліпуче — Присл. до сліпучий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сліпуче — СЛІПУ́ЧЕ. Присл. до сліпу́чий 1. Ранкове сонце сліпуче сяяло просто в очі Семенові (Л. Смілянський); Сліпуче мигнула довга, схожа на спис блискавка, вдарила синім вістрям у гору, що зеленіла між двох будинків (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. сліпуче — Сліпу́че, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)